ЗЛАМ
16.11–9.12.2023
Поліна Щербина, Світлана Аграновська
Злам – це розрив у часі. З одного боку, він є паузою, різкою зупинкою зростання та розвитку, після якої інколи можливе відновлення, але вже в іншій, зміненій формі. Водночас злам це травма, 
яку доводилось переживати нашим пращурам, а сьогодні доводиться переживати нам.
Поліна Щербина та Світлана Аграновська вибудовують діалог з воєнним часом, використовуючи образ дерева, як можливість відверто говорити про тіло, його рани, вразливість та біль. Це тіло, яке містить в собі крихкість світу і разом з тим надію на зцілення, яку дерево, як символ, безпосередньо в собі несе. Однак травма не може пройти непоміченою і навіть загоєна кінцівка буде частиною тіла, що змінилось і до цих змін доведеться пристосовуватись.
Час також є важливою темою, крізь яку розкривається образ дерева. Час буквально присутній у всій його довжині, від верхівки до коренів.
Коментарі авторок
“Деколи до цього болю звикаєш, і здається, що рани загоюються, але потім знову відчуваєш, як ниє тіло. Хтось неначе знову і знову розтягує ці рани, які здається вже ніколи не загояться”, – Поліна
Щербина.
“В певному розумінні, дерево є демонстрацією часу, живим свідком його течії, в його заплутаному корінні ми можемо відчути зв’язок з попередніми поколіннями, які також проходили крізь війни та
нещастя, втрачаючи надію на краще майбутнє та здобуваючи її знову”, – Світлана Аграновська
СЛОМ
16.11–9.12.2023
Полина Щербина, Светлана Аграновская
Излом – это разрыв во времени. С одной стороны, он является паузой, резкой остановкой
роста и развития, после которой иногда возможно восстановление, но уже в
другой, изменившейся форме. В то же время, излом это травма, которую приходилось.
переживать нашим предкам, а сегодня приходится переживать нам.
Полина Щербина и Светлана Аграновская выстраивают диалог с военным
иногда, используя образ дерева, как возможность откровенно говорить
о теле, его ранах, уязвимости и боли. Это тело, содержащее в себе
хрупкость мира и вместе с тем надежду на исцеление, какое дерево, как символ,
прямо в себе несет. Однако травма не может пройти незамеченной и
даже заживленная конечность будет частью изменившегося тела и до этих изменений
придется приспосабливаться.
Время также является важной темой, через которую раскрывается образ дерева. Время
буквально присутствует во всей его длине, от макушки до корней.
Комментарии авторов
“Иногда к этой боли привыкаешь, и кажется, что раны заживают, но
потом снова чувствуешь, как ноет тело. Кто-то снова и снова
растягивает эти раны, которые кажется уже никогда не заживут”, – Полина
Щербина.
“В определенном понимании, дерево является демонстрацией времени, живым свидетелем его
течения, в его запутанных корнях мы можем почувствовать связь с
предыдущими поколениями, которые также проходили через войны и
несчастья, теряя надежду на лучшее будущее и приобретая ее
снова”, – Светлана Аграновская
FRACTURE
16.11–9.12.2023
Polina Shcherbyna, Svitlana Agranovska
A crack is a gap in time. On the one hand, it is a pause, a sharp stop
growth and development, after which recovery is sometimes possible, but already in
another, changed form. At the same time, this is an injury that happened to me
our ancestors had to worry about, and today we have to worry.
Polina Shcherbyna and Svitlana Agranovska build a dialogue with the military
sometimes using the image of a tree as an opportunity to speak frankly
about the body, its wounds, vulnerability and pain. It is a body that contains within itself
the fragility of the world and at the same time the hope for healing, which the tree, as a symbol,
carries directly in itself. However, the injury cannot go unnoticed and
even a healed limb will be a part of the body that has changed before these changes
will have to adapt.
Time is also an important theme through which the image of the tree is revealed. Time
literally present in its entire length, from the top to the roots.
Authors’ comments
“Sometimes you get used to this pain, and it seems that the wounds are healing, but
then you feel your body aching again. Someone seems to repeat it again and again
stretches these wounds, which it seems will never heal,” – Polina
Nick.
“In a certain sense, a tree is a demonstration of time, a living witness of it
current, in its tangled root we can feel the connection with
by previous generations who also went through wars and
misfortune, losing hope for a better future and gaining it
again”, – Svitlana Agranovska
Комментарии