6.03 – 4.04.2026
СЛІД ЧАСУ
Людмила Давиденко
Альона Корольова
6.03 – 4.04.2026 у великій залі галереї сучасного мистецтва
Imagine Point триватиме виставка СЛІД ЧАСУ.
Людмила Давиденко, Альона Корольова.
СЛІД ЧАСУ — це діалог двох художниць про невидимий процес змін.
У їхніх творах він проявляється по-різному: як концентрація і як розчинення, як структура і як плинність.
Час не має форми, але він залишає відбитки — у матеріалі, у лінії, у щільності простору.
У живописі та скульптурі Людмили Давиденко простір моделюють перетини та переплетення ліній і форм, які нагадують обриси гілля, коріння і немов створюють тендітне мереживо — уособлення пам’яті.
Час тут ховається у пластиці нашарувань, залишаючи тонкі нитки слідів своєї тяглості.
У живописі Альони Корольової час відчувається інакше — він закладений у процесах розмивання, стирання фарб, взаємодій колірних шарів. Фарба тече, вбирається полотном, зникає і знову проявляється.
Це не фіксація моменту, а візуалізація його наслідку — осаду досвіду, що залишається на поверхні.
Два різні стилістичні почерки художниць об’єднує увага до тривання процесів у часі та прагнення їх інтуїтивного відтворення мовою нефігуративного мистецтва.
Кожна робота — це результат прожитого жесту. Миті, яка вже минула, але ще зберігає відбиток своєї присутності.
Не подія, а її відлуння.
Те, що залишається. Те, що вже відбулося — і продовжує жити.
Відкриття виставки відбудеться 6 березня о 18:00.
Виставка триватиме 6.03 – 4.04.2026 у великій залі
галереї Imagine Point за адресою: Проспект Голосіївський, 86/1.
Працюємо: середа — субота, 12:00 — 19:00.
06.03 – 04.04.2026 в большом зале галереи современного искусства
ImaginePointбудет проходить выставка СЛЕД ВРЕМЕНИ.
Людмила Давиденко, Алёна Королёва.
СЛЕД ВРЕМЕНИ — этодиалогдвуххудожниц о невидимомпроцессеизменений.
В их произведениях он проявляется по-разному: как концентрация и как растворение, как структура и как текучесть.
Время не имеет формы, но оно оставляет отпечатки — в материале, в линии, в плотности пространства.
В живописи и скульптуре Людмилы Давиденко пространство моделируют пересечения и переплетения линий и форм, напоминающие очертания веток, корней и словно создающие тонкое кружево — олицетворение памяти.
Время здесь скрывается в пластике наслоений, оставляя тонкие нити следов своей непрерывности.
В живописи АлёныКоролёвой время ощущается иначе — оно заложено в процессах размывания, стирания красок, взаимодействия цветовых слоёв. Краска течёт, впитывается полотном, исчезает и снова проявляется.
Это не фиксация момента, а визуализация его следствия — осадка опыта, остающегося на поверхности.
Два разных стилистических почерка художниц объединяет внимание к продолжительности процессов во времени и стремление к их интуитивному воспроизведению языком нефигуративного искусства.
Каждая работа — это результат прожитого жеста. Мгновения, которое уже прошло, но еще сохраняет отпечаток своего присутствия.
Не событие, а его эхо.
То, что остается. То, что уже произошло — и продолжает жить.
FromMarch 6 toApril 4, 2026, thelargehalloftheImaginePointcontemporaryartgallerywillhosttheexhibition TRACE OF TIME.
LiudmylaDavydenko, AlonaKorolova.
TRACE OF TIME is a dialogue between two artists about the invisible process of change.
In their works, it manifests itself in different ways: as concentration and dissolution, as structure and fluidity.
Time has no form, but it leaves traces — in material, in lines, in the density of space.
In LiudmylaDavydenko‘s paintings and sculptures, space is modeled by intersections and intertwining lines and forms that resemble the outlines of branches and roots and seem to create a delicate lace — the embodiment of memory.
Time here is hidden in the plasticity of layers, leaving thin threads of traces of its continuity.
In AlonaKorolova‘s paintings, time is perceived differently—it is embedded in the processes of blurring, erasing colors, and interactions between layers of color. The paint flows, is absorbed by the canvas, disappears, and reappears.
This is not a fixation of a moment, but a visualization of its consequence—the residue of experience that remains on the surface.
The two artists’ different style signatures are united by their attention to the duration of processes in time and their desire to intuitively reproduce them in the language of non-figurative art.
Each work is the result of a lived gesture. A moment that has already passed but still retains an imprint of its presence.
Not the event itself, but its echo.
What remains. What has already happened — and continues to live on.
Комментарии