14.08 – 12.09.2026
НА МЕЖІ КОЛЬОРУ
Тарас Гончаренко, Сергій Герасименко
14.08 – 12.09.2026 у малій залі галереї ImaginePoint триватиме виставка НА МЕЖІ КОЛЬОРУ.
Тарас Гончаренко, Сергій Герасименко.
Ми сприймаємо Світ удень світлим і темним вночі.
Коли його осявають промені сонця, ми не замислюємося над їхньою фізичною природою, над поєднанням електромагнітних променів різних кольорів, над рухом хвиль довжиною в нанометри, над швидкістю плину фотонів.
А просто радіємо початку нового дня, продовженню життя.
У художників – все так само. Набувши знань і вмінь, вони відчувають щасливе піднесення завдяки можливості творити – бо це їхнє життя…
Саме радість життя є імпульсом для творчості двох митців – і Сергія Герасименка, і Тараса Гончаренка.
Вони не користуються традиційною палітрою для змішування фарб.
Колір наносять відразу на підготовлену графічну площину або скульптурну форму, оминаючи процес синтезу на палітрі.
А тиск друкарського верстата або вогонь у муфельній печі завершують імпульс.
Чорно-білі ліногравюри Тараса Гончаренка – як день і ніч, як гранична межа адитивного та субтрактивного змішування кольорів, випромінювання світла та його поглинання.
Поліхромна кераміка Сергія Герасименка – як веселка після дощу, що освітлює хмарне небо сонячними променями, заломленими у крапельках води, всіма кольорами спектру.
Лінорити Тараса Гончаренка– це аркуші паперу з текстами п’єс Шекспіра, що в уяві митця перетворилися на графічні художні образи.
Це – двовимірні площини, які ще не набули тривимірності чорного коробу сцени театру в постановках п’єс видатного драматурга сучасним режисером. Коли на чорному тлі у світлі софітів із прожекторамиграють свої ролі актори.
Образи героїв Шекспіра у ліноритах Тараса Гончаренка – це актори, що на хвильку застигли в різних позах у двовимірності графічного відбитку.
Керамічні твори Сергія Герасименка – це скульптурно-об’ємні, фантастично-життєрадісні персонажі, що завдяки гіперболізовано-вишуканій уяві митця знайшли свій колір.
У контексті сьогодення їх можна сприймати як спробу зафіксувати крихкий стан реальності – коли звичні структури руйнуються, а нові ще не сформовані.
Це – поєднання тендітностіматеріалу з магічною силою вогню.
Не документування подій, а радше – інтуїтивне переживання часу, в якому вразливість і стійкість існують поруч.
Кожна керамічна скульптура – це чуттєвий образ, що не веде, а пропонує блукати стежками сприйняття форми і кольору.
Чи є межа перцепції кольору? Фізично – так.
Але митці здатні посунути її! Бо, з огляду на їхню непересічну уяву та загострену чутливість, тільки їм вирішувати, де вона пролягатиме…
Відкриття виставки відбудеться 14.08 о 18:00.
Виставка триватиме 14.08 – 12.09.2026 у малій залі галереї ImaginePoint за адресою: Київ, Голосіївський проспект, 86/1, вхід з двору.
Працюємо: середа — субота, 12:00 — 19:00.
14.08 – 12.09.2026 в малом зале галереи Imagine Point будет проходить выставка НА ГРАНИ ЦВЕТА. Тарас Гончаренко, Сергей Герасименко.
Мы воспринимаем мир днём светлым, а ночью — тёмным.
Когда его озаряют лучи солнца, мы не задумываемся об их физической природе, о сочетании электромагнитных лучей разных цветов, о движении волн длиной в нанометры, о скорости течения фотонов.
А просто радуемся началу нового дня, продолжению жизни.
У художников — всё так же. Обретя знания и навыки, они испытывают счастливый подъём благодаря возможности творить — ведь это их жизнь…
Именно радость жизни служит импульсом для творчества обоих художников — и Сергея Герасименко, и Тараса Гончаренко.
Они не используют традиционную палитру для смешивания красок.
Цвет наносят сразу на подготовленную графическую плоскость или скульптурную форму, минуя процесс синтеза на палитре.
А давление печатного станка или огонь в муфельной печи завершают этот импульс.
Черно-белые линогравюры Тараса Гончаренко — как день и ночь, как граница между аддитивным и субтрактивным смешением цветов, излучением света и его поглощением.
Полихромная керамика Сергея Герасименко — как радуга после дождя, освещающая облачное небо солнечными лучами, преломленными в капельках воды, всеми цветами спектра.
Линогравюры Тараса Гончаренко — это листы бумаги с текстами пьес Шекспира, превратившиеся в воображении художника в графические художественные образы.
Это — двумерные плоскости, которые ещё не обрели трёхмерность чёрного короба театральной сцены в постановках пьес выдающегося драматурга современным режиссёром. Когда на чёрном фоне в свете софитов с прожекторами играют свои роли актёры.
Образы героев Шекспира в линогравюрах Тараса Гончаренко — это актеры, на мгновение застывшие в разных позах в двумерности графического оттиска.
Керамические произведения Сергея Герасименко — это скульптурно-объемные, фантастически жизнерадостные персонажи, которые благодаря гиперболизированному и изысканному воображению художника обрели свой цвет.
В контексте сегодняшнего дня их можно воспринимать как попытку запечатлеть хрупкое состояние реальности — когда привычные структуры рушатся, а новые ещё не сформировались.
Это — сочетание хрупкости материала с магической силой огня.
Не документирование событий, а скорее — интуитивное переживание времени, в котором уязвимость и стойкость сосуществуют бок о бок.
Каждая керамическая скульптура — это чувственный образ, который не ведёт, а предлагает бродить по тропам восприятия формы и цвета.
…Есть ли предел перцепции цвета? Физически — да.
Но художники способны сдвинуть его! Ведь, учитывая их незаурядное воображение и обостренную чувствительность, только им решать, где он будет пролегать…
14.08 – 12.09.2026, the exhibition ON THE EDGE OF COLOR.
Taras Honcharenko, Serhii Herasymenko will be on view in the small hall of the Imagine Point Gallery.
We perceive the world as bright during the day and dark at night.
When the sun’s rays illuminate it, we don’t dwell on their physical nature—on the combination of electromagnetic rays of different colors, on the movement of waves measured in nanometers, or on the speed at which photons travel.
We simply rejoice in the beginning of a new day, in the continuation of life.
It’s the same for artists. Having acquired knowledge and skills, they experience a joyful sense of elation thanks to the opportunity to create—because that is their life…
It is precisely the joy of life that serves as the driving force behind the creativity of both artists — Serhii Herasymenko and Taras Honcharenko.
They do not use a traditional palette for mixing paints.
They apply color directly to a prepared graphic surface or sculptural form, bypassing the process of mixing on the palette.
And the pressure of the printing press or the fire in the muffle furnace completes the creative impulse.
TarasHoncharenko‘s black-and-white linocuts are like day and night, like the boundary between additive and subtractive color mixing, the emission of light and its absorption.
SerhiiHerasymenko’s polychrome ceramics are like a rainbow after the rain, illuminating the cloudy sky with sunbeams refracted through water droplets in all the colors of the spectrum.
Taras Honcharenko’s linocuts are sheets of paper featuring texts from Shakespeare’s plays, which the artist has transformed into graphic artistic images in his imagination.
These are two-dimensional planes that have not yet taken on the three-dimensionality of the black box of a theater stage in productions of the great playwright’s works directed by a contemporary director—where actors play their roles against a black backdrop, illuminated by spotlights and floodlights.
The images of Shakespeare’s characters in Taras Goncharenko’s linocuts are actors frozen for a moment in various poses within the two-dimensionality of the graphic print.
Serhii Herasymenko’s ceramic works are sculptural, three-dimensional, fantastical, and joyful characters that have found their true colors thanks to the artist’s exaggerated and refined imagination.
In today’s context, they can be seen as an attempt to capture the fragile state of reality—when familiar structures are crumbling and new ones have not yet taken shape.
It is a combination of the fragility of the material and the magical power of fire.
It is not a documentation of events, but rather an intuitive experience of a time in which vulnerability and resilience coexist.
Each ceramic sculpture is a sensory image that does not guide, but invites the viewer to wander along the paths of perception of form and color.
Is there a limit to color perception? Physically, yes.
But artists are capable of pushing that limit! Because, given their extraordinary imagination and heightened sensitivity, only they can decide where that limit lies…
Комментарии