22 березня о 17:00 – відкриття виставки «Полотно: Лють/Надія/Любов» Саші Макарської! Познайомтесь із творчістю художниці, якій вдається у кожній своїй роботі показати важливі для кожного відчуття, найцінніші моменти. Те, за що тримається людина в час війни.
«На початку великої війни подруга попросила: «Записуй те, що відбувається, що ти відчуваєш. Бачиш, це потрібно зафіксувати…»
Картини, як частинки кіноплівки, зберігають найцінніші моменти. «Вихоплюй, замальовуй важливі для себе речі, щоб розповісти про них близьким», – так вирішила художниця Саша Макарська на початку повномасштабного вторгнення. Саме тому її роботи про різне: велике і, здавалося б, незначне. Вони про те, за що тримається людина в час війни. Про почуття люті, яке штовхає нас вперед, про надію – дороговказ у майбуття, і про любов, що надихає та дарує радість навіть у важкі хвилини.
Картини художниці і про Схід України, який завжди на думці. Місця, де зараз точаться страшні бої; місця, які вона бачила в дитинстві, бо звідти родом. Пильний степ. «Парадний портрет» загадкового терикона. Дикі коні в степах Кам’яних могил. Та навіть ці світлі спогади плюндрує ворожа навала. Теж про коней, але сумне оповів їй військовий Михайло Михайлов: «Ранок. Стою, курю. Усе бахкає. З туману коні вибігають. Такі налякані, безпорадні. З ними мале жереб’я. Так мені їх шкода стало».
Часом реальність здається страшним сном. Часом лють переповнює. Лють і біль. Часом взагалі дивуєшся, чому можеш радіти. «Так, після блекаутів, побачивши вперше за довгий час трамвай, я зраділа, наче побачила старого друга. Зраділа ліхтарю та вивісці на зруйнованій квітковій крамничці в Пущі… Ви вціліли, ви змогли», – згадує художниця. Ці миті радості потребують закарбування, аби було зрозуміло, за що ми боремось, до чого прагнемо. Аби цінність життя навіть у найменших її проявах нагадувала нам про обов’язкову перемогу світла над темрявою.
Твори художниці і про те, що вона любить, що підтримує її. Гарні спогади та моменти, ті прекрасні прості речі, які, здавалось, будуть завжди. Дорога на Полтавщині з деревами до неба. Веселощі дітей на дачі. Jazz Koktebel. Мила сільська бабуся. Ірпінь, куди приїжджала до друзів за радістю і спокоєм. Усе, що ми любимо і цінуємо, так хочеться вберегти! Тому зовсім не даремно увічнювати кожну мить життя чи то у власній пам’яті, чи то в творчості, як це робить мисткиня.
Співорганізатор: арт-резиденція «Великий Перевіз».
22 марта в 17:00 – открытие выставки «Полотно: Лють/Надежда/Любовь» Саше Макарской! Познакомьтесь с творчеством художницы, которой удается в каждой своей работе показать важные для каждого ощущения, самые ценные моменты. То, за что держится человек во время войны.
«В начале великой войны подруга попросила: «Записывай происходящее, что ты чувствуешь. Видишь, это нужно зафиксировать…»
Картины, как частицы кинопленки, сохраняют самые ценные моменты. «Выхватывай, зарисовывай важные для себя вещи, чтобы рассказать о них близким», – так решила художница Саша Макарская в начале полномасштабного вторжения. Именно поэтому ее работы о разном: большом и, казалось бы, незначительном. Они о том, за что держится человек во время войны. О чувстве ярости, которое толкает нас вперед, о надежде – указатель в будущее, и о вдохновляющей и дарующей радость любви даже в трудные минуты.
Картины художницы и о Востоке Украины, не всегда на уме. Места, где сейчас идут страшные бои; места, которые она видела в детстве, потому что оттуда родом. Бдительная степь. «Парадный портрет» загадочного террикона. Дикие кони в степях Каменных могил. И даже эти светлые воспоминания разоряют враждебное нашествие. Тоже о лошадях, но грустно поведал ей военный Михаил Михайлов: «Утро. Стою, курю. Все бахкает. Из тумана кони выбегают. Такие напуганы, беспомощны. С ними маленький жребий. Так мне их стало жаль».
Порой реальность кажется страшным сном. Иногда ярость переполняет. Ярость и боль. Иногда вообще удивляешься, чему можешь радоваться. «Да, после блекаутов, увидев впервые за долгое время трамвай, я обрадовалась, словно увидела старого друга. Обрадовалась фонарю и вывеске на разрушенном цветочном магазинчике в Пуще… Вы уцелели, вы смогли», – вспоминает художница. Эти мгновения радости нуждаются в запечатлении, чтобы было понятно, за что мы боремся, к чему стремимся. Чтобы ценность жизни даже в малейших ее проявлениях напоминала нам об обязательной победе света над тьмой.
Произведения художницы и о том, что она любит, что поддерживает ее. Хорошие воспоминания и моменты, прекрасные простые вещи, которые, казалось, будут всегда. Дорога в Полтавской области с деревьями к небу. Веселье детей на даче. Jazz Koktebel. Милая деревенская бабушка. Ирпень, куда приезжала к друзьям за радостью и спокойствием. Все, что мы любим и ценим, так хочется уберечь! Поэтому совсем не зря увековечить каждый миг жизни то ли в собственной памяти, то ли в творчестве, как это делает художница.
Соорганизатор: арт-резиденция “Великий Перевоз”.
March 22 at 5:00 p.m. – the opening of the exhibition “Canvas: Anger/Hope/Love” by Sasha Makarska! Get acquainted with the work of the artist, who manages to show in each of her works important feelings for everyone, the most valuable moments. What a person holds on to during war.
“At the beginning of the great war, a friend asked: “Write down what is happening, what you feel. You see, it needs to be recorded…”
Pictures, like pieces of film, preserve the most valuable moments. “Take out, sketch the things that are important to you in order to tell about them to your loved ones,” – this is what the artist Sasha Makarska decided at the beginning of a full-scale invasion. That is why her works are about different things: big and seemingly insignificant. They are about what a person holds on to during war. About the feeling of rage that pushes us forward, about hope – a signpost to the future, and about love that inspires and gives joy even in difficult moments.
The artist’s paintings are also about the East of Ukraine, which is always on her mind. Places where terrible battles are currently taking place; the places she saw in her childhood, because that’s where she comes from. Dusty steppe. “Parade portrait” of the mysterious Terikon. Wild horses in the steppes of Stone Tombs. But even these bright memories are plundered by an enemy invasion. Also about the horses, but the military Mykhailo Mykhailov told her a sad story: “Morning. I’m standing, smoking. Everything is booming. Horses run out of the fog. So scared, helpless. A small lot with them. So I felt sorry for them.”
Sometimes reality seems like a terrible dream. Sometimes the rage overwhelms. Anger and pain. Sometimes you wonder why you can be happy. “Yes, after the blackouts, seeing a tram for the first time in a long time, I was happy, as if I had seen an old friend. I was happy with the lantern and the sign on the destroyed flower shop in Pushcha… You survived, you made it,” the artist recalls. These moments of joy need to be recorded so that it is clear what we are fighting for, what we are striving for. So that the value of life, even in its smallest manifestations, reminds us of the mandatory victory of light over darkness.
The works of the artist and what she loves, what supports her. Good memories and moments, those beautiful simple things that seemed to be there forever. A road in Poltava region with trees up to the sky. Children’s fun in the country. Jazz Koktebel. Dear village grandmother. Irpin, where she came to visit her friends for joy and peace. We want to save everything that we love and value! Therefore, it is not in vain to immortalize every moment of life either in one’s own memory or in creativity, as an artist does.
Co-organizer: Velikiy Pereviz art residence.
Комментарии