Відкриття особистого проєкту «Літопис сьогодення» Анатолія Варварова в Національному музеї «Київська картинна галерея»
31 жовтня о 17:00 – відкриття особистого проєкту «Літопис сьогодення» Анатолія Варварова! Завітайте до Національного музею «Київська картинна галерея», щоб оглянути правдиві, щирі, сповнені сподівань із нотками суму твори митця, в яких він наче в щоденник занотовує воєнну дійсність.
Мистецтво не може стояти осторонь світових катаклізмів. Воно вповні живе лише відображуючи те, що турбує людство, окремі нації та народи, кожну людину. Тож природньо, що справжній український митець уже більше року не може оминути тему трагічної воєнної дійсності.
Анатолій Варваров поставив собі завдання створити справжній «літопис сьогодення», показати як змінилось його власне життя і буття нашої країни. Його творчість лірична, сповнена сподівань із нотками суму та все ж насичена непереборною вірою в Перемогу. Кожна його робота – окрема сторінка у хроніці війни; кожне переживання, кожен порух душі закарбовані у творчості. Саме тому скрупульозність митця і правдивий характер його робіт дозволяють нам назвати його літописцем української сучасності.
ЛІТОПИС СЬОГОДЕННЯ
Анатолій Варваров
31 жовтня 2023 року
Пишу роботи сьогодні, у воєнний час. Я ніколи вже не стану таким, як був. Працюю, пишу, щоб не загасити себе, щоб не дати згаснути іншим: близьким, рідним, друзям. Пишу те, що заряджає позитивом на переможне майбутнє. Картини – це пам’ятка про те, що я відчуваю під час війни. Як не зламатись? Не згаснути?
Мої роботи – згадка, пам’ять воєнних буднів для себе, глядача, історії. Я рятувався працею над картинами від панічного жаху перед війною, всесвітнім вибухом і кінцем усього людяного. Виставка «Літопис сьогодення» – це особистий щоденник про війну, про нас – митців – у 2022-2023 роках.
Лютий, березень, квітень 2022 року
Я провів у Києві, в лісі, зі своїми синами. Ми допомагали військовим ЗСУ, будували інженерні споруди, боронили свій рідний Лісовий масив. Я вже став забувати запах олійних фарб та вигляд пензлів.
Кінець квітня 2022 року
Коли ЗСУ знищили і вибили ворога з Київської, Чернігівської, Сумської областей, зміг зробити перший подих повітря, я випірнув із темряви глибини. І вдома на кухні пробував починати писати перші свої роботи під час війни. Під гул повітряних тривог. Перші роботи того періоду: «Травень 2022й», «Києве мій 2022» і «Прапор».
Початок травня 2022 року
Почали повертатися до своєї праці художні галереї, музеї, інституції. Я став відчувати і бачити світло в кінці тунелю. Потім почало працювати метро. З’явилась змога добиратись до своєї майстерні. З-під пензля у цей період вийшли роботи «Збережемо, піднімемо», «Блага вість», «Червона калина», «Зернятка для майбутнього врожаю».
Кінець серпня 2022 року
Літо, робота «Тече річенька». Я не вірив своєму слуху, коли писав цей твір. Думав: «Як може бути під час війни така тиша? Чути лише, як плаче лелека».
Вересень 2022 року
Твори «Гуси полетіли», «Політ журавля» відображають те, що навколо війна, холодає вже, а птахам страшно, як і людям. Та все ж птахи ризикують: летять туди, де тепліше взимку, щоб вижити.
Вересень-жовтень 2022 року
Після звільнення Харківщини народилась робота «Котигорошко».
Жовтень-листопад 2022 року
Маленький вогник всередині душі не згас. Так з’явились великі роботи під час «блекаутів» у жовтні і листопаді: «І буде світло», «Не загаси себе».
Грудень 2022 року – січень 2023 року
Потім темний, але не холодний Новий рік із роботами: «Новий рік 2023», «Татусеві окуляри», «Дзвінок мамі», «Енергія».
Лютий 2023 року
У цей час з’явилась робота «Сніжинки 2023», в якій закладені мої почуття, коли ходиш по рідним вулицям і не впізнаєш їх, бо наставлені протитанкові їжаки, які завжди наводили на мене і сум, і жах. Одного ранку я вийшов на вулицю, випав сніг. Сніжинки перетворили ці іржаві залізяки на добрих, лагідних, подібних на себе сніжинок. І сум, і жах пішли від мене самі по собі.
Березень-квітень 2023 року
З-під пензля вийшло «Вкрадене літо», адже не лише у дітей, а й у всіх нас вкрали вже два літа. З’явився також твір «Повітряні сили», бо дуже хочеться, щоб над Україною літали не винищувачі з крилатими ракетами, а такі мирні патрульні літачки. «Доміно» – плитки в грі, які зазвичай падають донизу, в мене летять угору, до Перемоги. І нарешті «Життя триває»: ППО працює, ракета гуде, реве, а птахи і люди незворушні, бо майже звикли. Життя дійсно продовжується, незважаючи ні на що.
А потім, а потім… закінчиться війна перемогою України і світла над темрявою.
Проєктна група: Олена Боримська, Вероніка Щукіна, Олександр Кухар, Ірина Хоменко, Олександра Рижова, Олександра Кабакова, Єлизавета Шуляк, Анастасія Швидюк.
Дизайн: Маліка Умарова.
Відкриття виставки – 31 жовтня о 17:00 (вхід вільний).
31 жовтня о 16:00 буде проведено престур виставкою. Форма для акредитації представників преси: https://forms.gle/Hx4GHVDAycitNYVt6
Виставка триватиме з 31 жовтня по 29 листопада.
Вартість повного вхідного квитка – 180 грн (пільгові категорії – 90 грн).
Музей приймає відвідувачів за адресою вулиця Терещенківська, 9, за звичним графіком роботи: з 11 до 18 години (крім понеділка та четверга); з 11 до 19 години у вівторок. Каса працює до 17:20 (18:20 у вівторок)
Открытие личного проекта «Летопись настоящего» Анатолия Варварова в Национальном музее «Киевская картинная галерея»
31 октября в 17:00 – открытие личного проекта «Летопись настоящего» Анатолия Варварова! Посетите Национальный музей «Киевская картинная галерея», чтобы осмотреть правдивые, искренние, полные надежд с нотками сумму произведения художника, в которых он будто в дневник записывает военную действительность.
Искусство не может стоять в стороне от мировых катаклизмов. Оно полностью живет только отражая то, что беспокоит человечество, отдельные нации и народы, каждого человека. Так что естественно, что настоящий украинский художник уже больше года не может обойти тему трагической военной действительности.
Анатолий Варваров поставил себе задачу создать подлинную «летопись настоящего», показать как изменилась его собственная жизнь и бытие нашей страны. Его творчество лирично, исполнено надежд с нотками грусти и все же насыщено непреодолимой верой в Победу. Каждая его работа – отдельная страница в хронике войны; каждое переживание, каждое движение души запечатлено в творчестве. Именно поэтому скрупулезность художника и правдивый характер его работ позволяют нам назвать его летописцем украинской современности.
ЛЕТОПИСЬ НАСТОЯЩЕГО
Анатолий Варваров
31 октября 2023 года
Пишу работы сегодня в военное время. Я никогда уже не стану таким, как был. Работаю, пишу, чтобы не погасить себя, чтобы не дать угаснуть другим: близким, родным, друзьям. Пишу то, что заряжаю позитивом на победное будущее. Картины – это памятка о том, что я ощущаю во время войны. Как не сломаться? Не угаснуть?
Мои работы – упоминание, память военных будней для себя, зрителя, истории. Я спасался трудом над картинами от панического ужаса перед войной, всемирным взрывом и концом всего человечного. Выставка «Летопись настоящего» – это личный дневник о войне, о нас – художниках – в 2022-2023 годах.
Февраль, март, апрель 2022 года
Я провел в Киеве, в лесу, со своими сыновьями. Мы помогали военным ВСУ, строили инженерные постройки, защищали свой родной Лесной массив. Я уже стал забывать запах масляных красок и вид кистей.
Конец апреля 2022 года
Когда ВСУ уничтожили и выбили врага из Киевской, Черниговской, Сумской областей, смог сделать первое дыхание воздуха, я вынырнул из темноты глубины. И дома на кухне пробовал начинать писать свои первые работы во время войны. Под гул воздушных тревог. Первые работы того периода: «Май 2022», «Киев мой 2022» и «Знамя».
Начало мая 2022 года
Начали возвращаться к своему труду художественные галереи, музеи, институты. Я стал ощущать и видеть свет в конце тоннеля. Потом заработало метро. Появилась возможность добираться в свою мастерскую. Из-под кисти в этот период вышли работы «Сохраним, поднимем», «Благая весть», «Красная калина», «Зернышки для будущего урожая».
Конец августа 2022 года
Лето, работа «Течет речка». Я не верил своему слуху, когда писал это произведение. Думал: Как может быть во время войны такая тишина? Слышно только, как плачет аист».
Сентябрь 2022 года
Произведения «Гуси полетели», «Полет журавля» отражают то, что вокруг война, холодает уже, а птицам страшно, как людям. И все же птицы рискуют: летят туда, где теплее зимой, чтобы выжить.
Сентябрь-октябрь 2022 года
После увольнения Харьковщины родилась работа «Котигорошко».
Октябрь-ноябрь 2022 года
Маленький огонек внутри души не погас. Так появились большие работы во время «Блекаутов» в октябре и ноябре: «И будет свет», «Не угаси себя».
Декабрь 2022 года – январь 2023 года
Затем темный, но не холодный Новый год с работами: “Новый год 2023″, “Папины очки”, “Звонок маме”, “Энергия”.
Февраль 2023 года
В это время появилась работа «Снежинки 2023», в которой заложены мои чувства, когда ходишь по родным улицам и не узнаешь их, потому что наставлены противотанковые ежи, которые всегда наводили на меня и грусть, и ужас. Однажды я вышел на улицу, выпал снег. Снежинки превратили эти ржавые железки в добрых, кротких, похожих на себя снежинок. И грусть, и ужас ушли от меня сами по себе.
Март-апрель 2023 года
Из-под кисти вышло «Украденное лето», ведь не только у детей, но и у всех нас украли уже два лета. Появилось также произведение «Воздушные силы», потому что очень хочется, чтобы над Украиной летали не истребители с крылатыми ракетами, а такие мирные патрульные самолетики. «Домино» – плитки в игре, обычно падающие вниз, у меня летят вверх, к Победе. И наконец «Жизнь продолжается»: ПВО работает, ракета гудит, ревет, а птицы и люди невозмутимые, потому что почти привыкли. Жизнь действительно продолжается, несмотря ни на что.
А потом, а потом… закончится война победой Украины и света над тьмой.
Проектная группа: Елена Боримская, Вероника Щукина, Александр Кухарь, Ирина Хоменко, Александра Рыжова, Александра Кабакова, Елизавета Шуляк, Анастасия Швыдюк.
Дизайн: Малика Умарова.
Открытие выставки – 31 октября в 17:00 (вход свободный).
31 октября в 16:00 будет проведен престур выставкой. Форма для аккредитации представителей прессы: https://forms.gle/Hx4GHVDAycitNYVt6
Выставка продлится с 31 октября по 29 ноября.
Стоимость полного входного билета – 180 грн (льготные категории – 90 грн).
Музей принимает посетителей по адресу улица Терещенковская, 9, по привычному графику работы: с 11 до 18 часов (кроме понедельника и четверга); с 11 до 19 часов во вторник. Касса работает до 17:20 (18:20 во вторник)
Opening of the personal project “Chronicle of Today” by Anatoly Varvarov in the National Museum “Kyiv Art Gallery”
October 31 at 5:00 p.m. – the opening of Anatoly Varvarov’s personal project “Chronicle of Today”! Visit the National Museum “Kyiv Art Gallery” to see the true, sincere, hopeful works of the artist, in which he records the reality of war as if in a diary.
Art cannot stand aside from global cataclysms. It fully lives only by reflecting what concerns humanity, individual nations and peoples, every person. So it is natural that a real Ukrainian artist has not been able to avoid the topic of the tragic reality of war for more than a year.
Anatoly Varvarov set himself the task of creating a real “chronology of today”, to show how his own life and the existence of our country changed. His work is lyrical, full of hope with hints of sadness, and yet saturated with an irresistible faith in Victory. Each of his works is a separate page in the chronicle of the war; every experience, every movement of the soul is imprinted in creativity. That is why the scrupulousness of the artist and the truthful nature of his works allow us to call him a chronicler of Ukrainian modernity.
TODAY’S CHRONICLE
Anatoly Varvarov
October 31, 2023
I am writing works today, in wartime. I will never be the same again. I work and write in order not to extinguish myself, to prevent others from extinguishing: relatives, relatives, friends. I am writing something that energizes me with positivity for a victorious future. The paintings are a reminder of how I felt during the war. How not to break? Do not fade?
My works are a reminder, a memory of wartime days for myself, the viewer, and history. I saved myself by working on paintings from the panicked horror of the war, the global explosion and the end of everything human. The exhibition “Chronicle of Today” is a personal diary about the war, about us – artists – in 2022-2023.
February, March, April 2022
I spent in Kyiv, in the forest, with my sons. We helped the military of the Ukrainian Armed Forces, built engineering structures, and defended our native forest massif. I have already begun to forget the smell of oil paints and the look of brushes.
End of April 2022
When the Armed Forces destroyed and knocked out the enemy from the Kyiv, Chernihiv, and Sumy regions, I was able to take my first breath of air, I emerged from the darkness of the depths. And at home in the kitchen, he tried to start writing his first works during the war. To the sound of air alarms. The first works of that period: “May 2022″, “Kiev my 2022″ and “Flag”.
Beginning of May 2022
Art galleries, museums, and institutions began to return to their work. I began to feel and see the light at the end of the tunnel. Then the metro started working. I was able to get to my workshop. During this period, the works “Save, Raise”, “Good News”, “Red Viburnum”, “Seeds for the Future Harvest” were published.
End of August 2022
Summer, work “Flowing River”. I couldn’t believe my ears when I wrote this piece. I thought: “How can there be such silence during the war? You can only hear how the stork cries.”
September 2022
The works “Geese flew”, “Flight of the crane” reflect the fact that there is war around, it is already getting cold, and birds are afraid, just like people. Still, birds take risks: they fly to warmer places in winter in order to survive.
September-October 2022
After the liberation of Kharkiv Oblast, the work “Kotygoroshko” was born.
October-November 2022
The small fire inside the soul did not go out. This is how large works appeared during the “blackouts” in October and November: “And there will be light”, “Do not extinguish yourself”.
December 2022 – January 2023
Then a dark but not cold New Year with works: “New Year 2023″, “Daddy’s Glasses”, “Call Mom”, “Energy”.
February 2023
At this time, the work “Snowflakes 2023″ appeared, which contains my feelings when you walk down the streets of your hometown and do not recognize them, because anti-tank hedgehogs have been installed, which always caused me both sadness and horror. One morning I went outside and it was snowing. Snowflakes turned these rusty irons into kind, gentle snowflakes similar to themselves. Both sadness and horror left me by themselves.
March-April 2023
“Stolen summer” came out from under the brush, because not only children, but also all of us have been robbed of two summers already. The work “Air Force” also appeared, because I would really like to see such peaceful patrol planes flying over Ukraine, not fighter jets with cruise missiles. “Dominoes” are tiles in the game that usually fall down, in mine they fly up, to Victory. And finally, “Life goes on”: the anti-aircraft defense is working, the rocket is buzzing, roaring, and the birds and people are motionless, because they are almost used to it. Life really does go on, no matter what.
And then, and then… the war will end with the victory of Ukraine and light over darkness.
Project group: Olena Borymska, Veronika Shchukina, Oleksandr Kuhar, Iryna Khomenko, Oleksandra Ryzhova, Oleksandra Kabakov, Elizaveta Shulyak, Anastasia Shvydyuk.
Design: Malika Umarova.
The opening of the exhibition is on October 31 at 5:00 p.m. (admission is free).
A press tour of the exhibition will be held on October 31 at 4:00 p.m. Form for accreditation of press representatives: https://forms.gle/Hx4GHVDAycitNYVt6
The exhibition will last from October 31 to November 29.
The cost of a full admission ticket is UAH 180 (concession categories – UAH 90).
The museum welcomes visitors at 9 Tereshchenkivska street, according to the usual working hours: from 11 a.m. to 6 p.m. (except Monday and Thursday); from 11 a.m. to 7 p.m. on Tuesday. The box office is open until 5:20 p.m. (6:20 p.m. on Tuesday)
Комментарии